Запорізька гімназія №19 Запорізької міської ради впродовж минулого тижня і, зокрема, у п'ятницю 26 листопада провела низку заходів з приводу особливого Дня пам’яті - сотої річниці від першого голодомору в Україні 1921 року.

Цей злочин тричі вчинений проти української нації.

Третій геноцид українського народу, який злочинили керівництво ВКП(б) та уряд СРСР у 1932—1933 роках, коштував українцям 7 мільйонів замордованих, замучених голодом особистостей... носіїв культури... справжніх живих дорослих і дитячих душ...

Гідне вшанування пам'яті жертв голодомору провели в Запорізькій гімназії №19.

Були проведені інформаційні уроки, в кожному класі засвітили свічку пам'яті, провели загальну хвилину мовчання.

На другому поверсі, на центральному перехресті шляхів гімназії, було встановлено Стенд Пам'яті.

Кожен з гімназистів виготовили з паперу блакитну квітку незабудку і прикріпили на Стенд Пам'яті в знак шани та спомину мільйонів померлих.

З 1986 р. незабудка використовувалась як символ Голодомору у шкільництві української канадської діаспори, а з 1990 і в Україні.

"Пам'ятати, щоб не допустити, не підпустити, не дозволити"

Саме з цією метою гімназистів інформували:

Спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших харчів у селян представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932—33 років безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору, забороняла та блокувала виїзд голодуючих поза межі Української СРР, відмовлялася приймати допомогу для голодуючих з-за кордону.

Попри те, що дії представників сталінської влади, які спричинили смерть людей голодом, кваліфікувалися згідно з нормами тогочасного радянського кримінального законодавства як ВБИВСТВО, причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання при тому, що навіть найвище керівництво СРСР знало про факти загибелі мільйонів людей.

Зокрема, сьогодні ми маємо достатньо історичних матеріалів, які безперечно доводять, що це була справжня військова каральна операція проти власного мирного народу.

Найстрашнішою є інформація про мордування дітей, навіть немовлят.

Традиційно четвертої суботи листопада, цього року 27 листопада, на Запоріжжі, як і на всій території України, проводили заходи на знак пошани до тих трагічних подій - було приспущено державні прапори, скасовано розважальні заходи, відбулися траурні мітинги. О 16:00 годині 27 листопада відбулася загальнонаціональна хвилина мовчання та початок акції “Запали свічку пам’яті” — коли українці в пам’ять про убитих геноцидом запалюють свічки на вікнах своїх домівок.

Свічки запалили й учні Запорізької гімназії №19.

"Весь вечір, починаючи з 16-ої, і всю ніч в кімнаті мого сина горіла свічка шани пам'яті жертв голодомору. Вдячна гімназії за виховання у дітей чуйності, відповідальності, сприйняття національного болю. Пам'ятаю, як мій дід, переживши ті страшні часи згадував до смерті. Дивиться вдумливо у далечінь зеленої рослинності та рівним тихим тоном: "Як же красиво... Україна не була такою зеленою. Все було чорне. Ні листочка, ні травиночкі... все з'їли люди..." І сльоза котиться" - мама учня 9А класу Ореста Нікуліна

"Наша бабуся 37 року народження. Здавалося, і часів тих страшних не застала. Але хліб для неї - то свято. Завжди тримала одну хлібинку у поліетиленовому пакетику про запас. І зверталася до хліба завжди лагідно: "Хлібчик!" Дуже добре, що зараз ми взмозі формувати основу культури, вчити співчувати та толерантно ставитися до людей. Важливо пам'ятати, усвідомити досвід історії." - мама Анни Єременко

"Тоталітарна система свідомо й цілеспрямовано фізично знищувала неповинних людей. Я була вражена, коли вдома мій семирічний син розповідав про цей злочин минулого." - мама учня 2А класу Армена Захаренко та учня 9А класу Олександра Захаренко

"Я часто вдома проводжу бесіди зі своїми дітьми, ми розмовляємо про вже минулі часи, аналізуємо вже минулі події в нашій історії. Розказую дітям, що мені розповідала мати - живі свідчення. Я впевнений, що саме тому мої діти ростуть такими вихованими та культурними" - батько учнів 9А класу Віктора Малигіна та Вікторії Малигіної

"Для нас тема пам'яті жертв Голодомору неабияка важлива, ми не маємо права забути про цю страшну трагедію" - учениця 9А класу Марія Карпенко