Ще якісь два роки тому, я писала про волонтерство. Для мене на той момент, допомога полягала на чимось простим, відвідати сиротинець, дім літніх людей. Сьогодні світ сколихнула війна. Ця допомога стала необхідною, як ніколи раніше.
Виховували мене бабуся з дідусем, в свій час дідусь мені розповідав, як там на війні, але не думала, що за моє життя, я зустрінусь з нею. Війна - це страшно. Кілька років живучи у Польщі, я не думала, що саме у цій країні, я буду приймати своїх Братів та сестер з України. Але доля мене поставила у потрібну хвилину та потрібному місці, що допомагати Українцям у Польщі.
Від 24 лютого, я працюю у режимі 24/7 у прямому значенні. Війна мене застала у несподіваний момент. На початку березня, я повинна була їхати на свою Батьківщину. Але доля, мене забрала, до Центру Допомоги Українцям в часі війни
В свої 20 років я є директором та координатором цього центру. За один день, ми створили штаб-центр, де надається допомога для дітей з мамами. Моїм завданням до сьогодні є координування допомоги, яку отримуємо не тільки від поляків, а також від Італії та Германії. У нашому центрі на початковому етапі допомога надавалась 24 години на добу. Я є студенткою двох вузів, і коли є телефонний дзвінок о 3:00 то треба відібрати, бо хотілось допомогти чим можемо. Чи теж чергування у лікарнях, чи швидкій допомозі, якщо хтось потребував допомоги. І скажу, що не дивлячись, що є війна, хочеш потішити тих людей, що зараз вони у безпеці, про все є задбанно, допомога надана.
Кохана молодь, якщо ви є десь у іншій країні, знайдіть волонтерський пункт, де є потрібна допомога волонтерів, кожні руки волонтерські є придатні!
фото: Radio Fiat
|
