27 квітня 2023, у четвер, на платформі ZOOM в рамках програми дій постійно діючого кіноклубу Docudays UA «ВІСНИК МРІЇ» відбувся інтерактивний захід з теми «Енергетика та екологічні права громадян» з переглядом та обговоренням документального фільму Сергія Буковського «10 років відчуження».

Нинішня зустріч прихильників документального кіно про права людини була присвячена 37 річниці Чорнобильської трагедії та стала важливою подією ХХІ Екологічного марафону «Планета Земля – територія Мрії» Запорізької гімназії №19.

У заході взяли участь активісти екологічної громадської організації «Республіка Мрія», вчителі та учні 8 і 9 класів Запорізької гімназії №19, а також гуртківці та вихователі Міського палацу дитячої та юнацької творчості.

Рекламний ролик заходу: https://youtu.be/ZY4WEm8OL9w

- За допомогою документального кіно ми намагалися формувати у наших слухачів екологічну свідомість, відповідальність за сучасне та майбутнє життя, розуміння значення екології та енергетики у сфері прав і свобод людини, - прокоментував подію Андрій Єлькін, керівник кіноклубу Docudays UA «ВІСНИК МРІЇ», педагог-організатор Запорізької гімназії №19.

Експерт зустрічі Світлана Корзун, голова ГО "Інститут екології і краєзнавства "Запорозький край" та лауреат Міжнародної премії "Земля жінок", зауважила, що спілкування у форматі кіноклубної роботи дозволяє ширше зрозуміти та проаналізувати екологічні права людини, їхню сутність та значення обов'язків громадян.

Повний відео-звіт заходу можна подивитися на каналі Андрія Єлькіна за адресою посилання: https://youtu.be/o1JwnRtiF6o

Під час заходу учасники аналізували твір кіномистецтва, намагалися зрозуміти авторські ідеї і способи, якими вони показані на екрані, а також ознайомились з основними точками зору щодо ядерної енергетики.

Фільм «10 років відчуження» у 1996 році отримав Гран Прі Міжнародного Мандрівного фестивалю «Оксамитовий сезон», режисер Сергій Буковський та його творча група зняли цей фільм напередодні 10-річчя трагедії на Чорнобильській АЕС. У фільмі учасники побачили стан зони - людей, що живуть там, їхні домівки, проблеми, з якими вони вимушені жити щодня.

Учасники задалися питанням, чому ці люди залишилися у зоні небезпеки, обговорили одну з рис українського характеру - не полишати місце народження, свою домівку, та навіть порівняли події фільму із сучасністю, коли українці відмовляються покидати рідні міста та села, які опинилися у фронтовій зоні обстрілів.

Напередодні зустрічі велась інтенсивна підготовча робота: з метою виявлення рівнів освіченості учасників з питань історії Чорнобильської аварії організатори провели опитування:

https://docs.google.com/forms/

Також заздалегідь до заходу готувались пошукові групи, які вивчали питання переваг та недоліків атомної енергетики.

Задля активації діалогу під час заходу були застосовані цікаві вправи та експрес-опитування. Такі як: «асоціації» та «що робити».

Учасники визначалися, яку стратегію розвитку енергетики краще обрати для України, враховуючи процеси зміни клімату: розвивати атомну енергетику, надаючи належну увагу безпеці або заборонити атомну енергетику, віддаючи перевагу відновлювальній енергетиці. Чи краще розвивати всі види енергетики у контексті концепції сталого розвитку або все ж таки розвивати виключно відновлювальну енергетику. Результати опитування можна побачити за допомогою інфографіки:

Змістовною та інформативною була групова робота учасників.

Перша група збирала інформацію про переваги атомної енергетики. До неї увійшли Прокопчук Юлія, Камінська Софія, Остапко Тимур, Кузнецов Владислав, Ященко Анна.

Вони розповіли про те, що ядерна енергетика на всіх етапах життєвого циклу має найнижчі з усіх видів електрогенерацій викиди парникових газів. А саме: 5,1-6,4 грам-еквівалент ( г екв). С02 на 1 кВт-годину викидів, при цьому виготовлення ядерного палива (паливний ланцюг) складає найбільшу частку в ці сумарні викиди. Якщо Україна взагалі не мала б АЕС, то щорічно в атмосферу з ТЕС на вугіллі викидалося б на 117 млн т вуглекислого газу більше (або на 30% більше). За рахунок експлуатації українських АЕС з початку експлуатації першої з них вдалося запобігти викидам 2,7 млрд т вуглекислого газу.

Також вони звернули увагу, що ядерна енергетика не потребує відчуження значних земельних ділянок та має мінімальний вплив на біорізноманіття, а також вона не здійснює хімічного та радіаційного впливу на довкілля. В свою чергу, теплоелектростанції (щорічно) при спалюванні вугілля викидають близько 90 т миш’яку, 20 т ртуті та інших токсичних елементів - усього біля двох млрд смертельних для людини доз, до 1,25 млн т оксиду вуглецю, оксиду сірки, оксиду азоту, сажі, золи і шлаків, що містять токсичні важкі метали; випалює 8 млн т атмосферного кисню (при спалюванні 1 т органічного палива витрачається 2,5 т кисню); утворюються «кислотні» дощі, які знижують родючість земель і врожайність рослин, викликають загибель лісів. При цьому, радіаційний вплив ТЕС на населення в 5-10 разів вищий за вплив АЕС аналогічної потужності.

Також вони вказали на не менш важливий чинник – це оптова ціна електроенергії і тарифи споживачів. Сьогодні базовий попит на електричну енергію в Україні покривають АЕС, які можуть працювати за рівним графіком без великих коливань генерації.

Під час виступу Першої групи з’ясувалось, що ядерна енергетика робить прямий внесок принаймні у шість Цілей сталого (збалансованого) розвитку Організації об’єднаних націй.

Роблячи висновок, керівник групи Юлія Прокопчук відмітила: «Розвиток ядерної енергетики сприяє розвитку високотехнологічних наукомістких виробництв з великою доданою вартістю та розвитку людського потенціалу. Експлуатація АЕС та функціонування суміжних галузей економіки потребує висококваліфікованих фахівців, сприяє залученню молоді до отримання інженерної освіти, розвитку науки та інновацій, ми робимо висновок про доцільність подальшого розвитку ядерної енергетики в Україні. Це потрібно робити заради досягнення цілей сталого розвитку та збереження довкілля для нинішнього та майбутніх поколінь».

В свою чергу Друга пошукова група сконцентрувала увагу учасників засідання на недоліках атомної енергетики. Над цими питаннями працювали Олександр Бачурський, Анна Сурело, Поліна Кузнецова, Дар’я Лебединська.

Вони намагалися знайти найбільш актуальну інформацію, яка вказує на недоцільність подальшого розвитку атомної енергетики. Наприклад, було вказано, що будівництво АЕС обходиться занадто дорого. Будівництво великих ядерних енергоблоків зі встановленою потужністю 1000 МВт потребує близько 7 млрд дол. з яких на стадії будівництва необхідно вкласти приблизно 70%. Повернення вкладених капіталів здійснюється протягом 15-20 років.

Експлуатація атомних електростанцій призводить до утворення радіоактивних відходів та відпрацьованого ядерного палива. Відпрацьоване ядерне паливо у світі частково переробляється з метою вилучення корисних ядерних матеріалів, які використовуються для виготовлення свіжого ядерного палива. Однак, й внаслідок переробки утворюються високоактивні радіоактивні відходи, які потребують захоронення в глибоких геологічних формаціях.

Щоб отримати 1 тонну уранового концентрату, потрібно переробити 1000 тон уранової руди (коли руда містить 0,1% урану). Ці 999 тон «хвостів» є радіоактивними і потребують заходів із очистки та поводження.

Ядерні реактори потребують великих кількостей води для охолодження і генерації електроенергії. Після проходження через систему охолодження реакторів АЕС вона повертається на 5-10 градусів теплішою, що негативно впливає на екосистему річок. 

Крім того, існує ризик важкої аварії з великими радіаційними наслідками. Прикладами є великі аварії на ЧАЕС в 1986 р. та АЕС Фукушима (Японія) в 2011 р. У 1986-1987 рр. у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС взяли участь 340 тис. осіб, загальна чисельність з урахуванням наступних років, оцінюється в 600 тис. осіб, які взяли участь у роботах з ліквідації наслідків.

З 1986 по 1991 рік (до розпаду СРСР) було витрачено 12,5 млрд. дол, США для ліквідації наслідків аварії.

Олександр Бачурський, керівник Другої групи зробив висновок про недоцільність розвитку ядерної енергетики. Але все ж таки, - відмітив він, - потрібно враховувати всі чинники в такому складному питанні як безпека в енергетиці щодо впливів на навколишнє природне середовище та щодо забезпечення сталого розвитку для нинішнього та майбутніх поколінь. В тому числі потрібно враховувати доводи Першої групи, - завершив свій виступ Олександр Бачурський.

Додатково! Сергій Буковський - український кінорежисер, актор, автор багатьох документальних фільмів. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2004). Народний артист України (2008). ВИБРАНА ФІЛЬМОГРАФІЯ: Війна. Український рахунок (2002-2003); Назви своє ім'я (2006); Усі повинні померти (2007); Живі (2008); Україна, Точка відліку (2011); Головна роль (2016), В. Сильвестров (2019) та інші.

Змістовно захід, що відбувся, сприяв просуванню реформи енергетики в Україні.

Важливі посилання!

Сайт Docudays UA https://docudays.ua/

Сайт DOCU CLUB https://docuclub.docudays.ua/

Презентація – https://4af7cfb7-b054-4e9c-8222-702604326338.usrfiles.com/ugd/4af7cf_063ebd1a1eba40368e4fa65b996b3c38.pdf

Медіахолдинг «Вісник Мрії»

Запорізька гімназія №19

30.04.2023

Відгуки учасників:

Дар’я Лебединська: Я спостерігала таку картину, як люди проживають у своїх будинках, у спустошених і непридатних до існування землях, незважаючи на ту страшну аварію. Багато хто виїхав, а дехто залишився там з різних причин: не хотіли кидати свої рідні землі, будинки в яких вони провели своє дитинство або просто тому, що не було можливості починати своє нове життя в нових умовах. Видно, що населення там більше старого покоління, молодші поїхали у великі міста, де більш комфортні умови. Це означає, що інфраструктура там не розвивається. Торгівлі, медицини, автомобільного транспорту, інтернет мережі там майже немає. Люди зберігають у собі спогади про ту жахливу катастрофу, про щасливе і спокійне життя до неї. Переживши страшне горе від втрат близьких, цінних для них речей, вони не можуть все просто забути.

Учасник заходу: Вважаю тему енергетичної стратегії розвитку України дуже важливою. Для українців думати про це є першочерговим завданням. Адже саме в нашій країні сталася ця жахлива трагедія – Чорнобиль! Ще не пізно приймати правильні рішення, ще не пізно дивитися у ці вражаючі кадри, безумовно, видатного фільму «10 років відчуження». Куди прямують ці втомлені люди наприкінці фільму, сидячи у вагоні звичайної електрички? Може вони завтра потраплять у визначне майбутнє, де не буде горя і ненависті, а може вони прямують у таке ж саме пекло, де всі пророкують замість нас.

Олександр Бачурський: Черговий наш фільм "Десять років відчуження" - це надзвичайно сильна та емоційно заряджена стрічка, яка розповідає про життя в зоні відчуження після руйнівної техногенної катастрофи. Ніякої акторської гри, ніяких прикрас - тільки справжні емоції людей, які не дивлячись ні на що залишилися у своїх рідних домівках, що є однією з рис українського характеру - не полишати місце народження, свою Батьківщину. Окрім цього, документальний фільм показує нам незламність цих людей, які продовжують повноцінно жити, продовжують посміхатися, навіть попри зіпсоване здоров'я. Також, ця кінострічка навчає та надихає нас знати свою історію, зокрема й такі трагедії, та обов'язково пам'ятати про злочинну бездіяльність радянської влади, яка своїм мовчанням покалічила, та й вбила багато людей. Загалом, я впевнений, що перегляд такого емоціонального та "живого" фільму неодмінно вплинув на настрій всіх учасників чергового засідання нашого кіноклубу.