В Запорізькому НВК №19 пройшли пишні гуляння на честь зустрічі весни та прощання з зимою.

Дуже вміло організували  вчителі свято цього року – триденний ярмарок «Масляна».

Аж 3 дні ми куштували найсмачніші млинці від всіх господинь нашої школи.

Як все було розповідає 7-Б та газета «Фенікс».

Ми всі отримали завдання насмажити млинці та принести у призначений день.

Прямо посеред шкільних коридорів ми винесли столи та накрили їх святковими скатертинами. Кожний клас намагалися поставити на свій стіл якісь з українськів символів.  Ми прикрасили стіни газетами з тематики «Масляна».

Багато хто вбралися в український святковий одяг. Дівчата увібрали волосся вінками.

Отак по-українськи на великій перерві з вівторка по четвер починався смачний «млинний» ярмарок в ЗНВК 19.

Звісно ми не намагалися дотримуватися точної історичної відповідності. Бо не «Масляна», а «Масниця» і вареники, а не млинці.

 Відомо, що тиждень перед початком Великоднього посту православні християни з давніх-давен вважали святковим. Сьогодні цей період частіше за все називають «Масляна», хоча колись його так називали лише на тих територіях, які межували з Росією, говорить етнограф Галина Олійник.

Пані Галина зауважує, що правильно це свято називати «Масниця», хоча якогось узагальненого способу святкувати останній тиждень перед Великим постом у 17 столітті для всіх регіонів нашої держави ніколи не існувало. У різних частинах України цей святковий період завжди називали по-своєму, а обряди, якими він супроводжувався, могли істотно відрізнятись.

Зміст святкування був єдиний. По-факту, це було перше свято весни, повільна зміна харчового раціону, а також прощання із цілою серією зимових свят.

В Україні ж за словами Галини основною стравою на столі були вареники, начинкою для яких, частіше за все, був сир. Саме тому, Масницю у деяких регіонах України часто називали Сирниця.

Але на варениках з сиром святкове меню тогочасних українців не закінчувалось. Саме в цей період наші предки споживали дуже багато сметани і масла. Маленькі вареники – це сучасна традиція. В давнину вони були величезними, з великою кількістю начинки. Дуже часто господині пекли налисники з сиром, коржі з пшона, гороху або кукурудзи, варили молочну кашу, кисіль, готували запіканки, сирники, рибу та багато іншого. Також в цей період випікалось досить багато різноманітних солодких смаколиків.

В деяких регіонах України Масницю називали Колодієм або Колодкою.

Самі звичаї, котрі пов’язані з такими назвами, мають дуже глибоке і давнє походження, яке тягнеться ще з того часу, коли на наших землях панувала Трипільська культура.

Юнаки, які не змогли одружитися протягом року, змушені були прив’язувати до своєї руки колодку. Згідно із звичаєм, юнак не мав права самостійно зняти таку колодку, це могла зробити лише неодружена дівчина, а юнак за цю послугу повинен був якось відкупитися.

На території сучасної Гуцульщини колодку не прив’язували до руки, але проводити викуп треба було. Частіше за все це відбувалося на Великодні свята, а замість «колодок» використовували дві писанки.

На території сучасної Вінницької області була традиція волочити колодку. Гурт людей знаходив посеред вулиці якусь колоду і йшов з цією колодою додому до якоїсь сім’ї, де жив неодружений юнак.

На території сучасних Житомирської та Київської областей, з Колодієм пов’язували кожен з днів останнього тижня перед початком Великого посту. Українці щиро вірили у те, що після того як вони проведуть якісь певні обряди, то протягом усього наступного року їх будуть обминати різні негаразди.

Млинці на Масницю готували лише у таких регіонах України як Слобожанщина та Чернігівщина. І як ми вже дізналися саме на нашій території і прижилася назва Масниці як «Масляна».

В понеділок зустрічали Масницю або Масляну. Робилося солом'яне опудало, яке потім катали по селу на санях, супроводжуючи цю дію піснями. У вівторок були «Загравання», тобто розваги. Влаштовували балагани з «Петрушкою», а хатами  ходили «ряджені». В середу наставав час великого гуляння з млинцями і іншими пригощаннями. У Широкий четвер або Перелом починався справжній розгул. Саме цього дня хлопці мірялися силою. П'ятниця — час вечорів тещ, а також цілого ряду шлюбно-родинних звичаїв. В суботу невістки приймати у себе в гостях рідню. У неділю наставали «проводи» свята. Всі вибачалися один перед одним, а також відвідували могили родичів і залишали там млинці. Окрім цього, спалювали опудало зими.

Масляна, та українською вірніше Масниця, має аналоги свята і в інших країнах. Тож сміливо можна сказати, що свято – інтернаціональне.

Наприклад, в Західній Європі існувало весняне свято друїдів Бельтайн. У Кельне теж проводять гуляння на честь настання весни – «Фастеловенд» (Fastelovend), а в Майнце – «Фассенахт» (Fassenacht). Маслеяний карнавал проходить в Рейнській області – Рейнланде. Веселі святкування тут триває з четверга до вівторка. Також свята, схожі за своєю тематикою на Масляну, до цих пір відзначають в Чехії, Данії і Англії.

Одже, які можна зробити висновки?

1) «Масниця» і «Масляна» — це не одне і те ж!

2) Меню на Масницю, незважаючи на те, що сьогодні дуже багато українців вважають традиційною стравою млинці, тогочасні українські господині варили традиційні вареники.

3) Кожен з регіонів України мав свою обрядовість.

4) Зустрічають весну і понині схожими обрядами на Масницю/Масляну в дуже багатьох країнах.

5) Наша школа влаштовує актуальні для всього Світу свята та має глибоку цікавість до рідних українських традицій.

«Нам дуже подобаються млинці і смачний млинний ярмарок!» — підвели підсумки учні 7-Б класу: «Чекаємо зустріч весни наступного року!»»

Посилання на сайт: https://uaua.top/13846/?fbclid=IwAR30_VG1EIkTOxjB84QcIJQsL-es5dr2RASKSh2w2W2C5CgyIIShnbwZhCY