Сьогодні 9А, разом з друзями 9Б та 8А, здійснили мандрівку стародавніми місцями нашого Славетного Запорізького Краю.

Ця екскурсія - новий туристичний маршрут "Стара Січова Дорога".

Стара Січова дорога, або козацька - діяла споконвіку, ще з часів Трипільської культури і була фрагментом геополітичної діагоналі «Із варяг в греки» і починалася вона десь біля Кремечука і йшла правим берегом Дніпра до Кодака, далі через Біленьке в низ туди на Очаків, на Кінбурн, на Рим, на Візантію.

Рушили ми від нашої школи ЗНВК 19 через любе місто Запоріжжя, переїхали через Величний острів Хортиця, до села Біленьке. Ми відвідали старовинний будинок поміщика Міклошевського, якому 200 років.

І хоча через карантинні застереження в середину будівлі попасти не вдалося, смак минулої епохи таки відчувався в повітрі. Уявляєте, наскільки епічно набувати знання в стінах самої історії.

Поблизу з історичною пам'яткою знаходиться філія Компанії «НІБУЛОН», виробничі потужності якої побудували лише за 100 днів.

І що найдивовижніше, всю ту величезну "махіну" можуть обслуговувати лише 2 людини. Розвиток техніки вражає.

Далі ми піднялися на Лису (Білу) гору. Біла, тому що тут мешкали вільні (білі) люди.

Стоячи на Білій горі, як київські князі свого часу з її висоти розглядали історичну перспективу Древньої Русі, так учні милувалися красою та масштабність нашої землі.

Після невеликого відпочинку в хвойному лісі, ми завітали до кінного клубу в селі Бабурка. Найважчим було зберігати тишу. Бачте, коні бояться шуму. А так хотілося верещати від емоційного всплеску. Всі бажаючі покормили конів яблуками, морквою та сушками. До речі, коні не можуть пережувати цілі яблука, тому обов'язково розрізайте смаколик.

Показові виступи були чудовими. І на завершення, як вишенька та торті, ми всі покаталися на величавих спортивних конях.

Чесно кажучи, після цієї екскурсії в голові "немає слів", лише відчуття. Ми у захваті!

Автор: Орест Нікулін