Коли Дарвін побачив біологічну клітину через оптичний мікроскоп, вона, навіть будучи збільшеною в сотні разів, виглядала досить просто; сучасні мікроскопи виявляють зовсім іншу картину.
На думку доктора Дентона (Michael John Denton), щоб оцінити по достоїнству «просту клітину», нам довелося б
«...збільшити її в тисячу мільйонів разів, поки вона не склала б двадцять кілометрів в діаметрі і не стала схожа на гігантський аеростат, здатний покрити таке величезне місто як Лондон або Нью-Йорк. Тоді нашому погляду з'явився б об'єкт, який за складністю і адаптивною конструкцією не має собі рівних. На поверхні клітини ми побачили б мільйони отворів, на зразок ілюмінаторів величезного космічного корабля, що відкриваються і закриваються, щоб забезпечити постійний приплив і відтік речовин.
Проникнувши в одне з таких отворів, ми б опинилися в світі найдосконалішої технології і надзвичайної складності. Ми б побачили нескінченні високоорганізовані ходи і канали, що розгалужуються в усіх напрямках від зовнішнього периметра клітини, з яких одні ведуть до центрального банку пам'яті, розташованого в межах ядра, а інші – до монтажних цехів і блокам обробки даних... З усіх боків нас оточували б всілякі роботоподібні пристрої.
Ми помітили б, що найпростіші з функціональних компонентів клітини – молекули білка – являють собою напрочуд складні деталі молекулярної механіки, кожен з яких складається приблизно з трьох тисяч атомів, які складають високоорганізовану просторову структуру... Ми б побачили, що чи не кожна з найсучасніших наших машин має свій клітинний аналог: штучні мови і системи їх розшифровки, блоки пам'яті для зберігання і зчитування інформації, першокласні контрольні системи, що регулюють складання частин і компонентів, які не допускають помилок і зберігають працездатність при відмові окремих елементів, коригувальні пристрої, що використовуються для регулювання якості...
Ми своїми очима побачили б подобу колосального автоматизованого заводу, який своїми розмірами перевершує ціле місто і виконує майже стільки ж унікальних функцій, скільки їх виконують всі виробництва, організовані людиною на землі. Причому цей завод володів би лишень однією характеристикою, якої немає ні в одній з найсучасніших наших машин: здатністю в лічені години відтворити в повному обсязі свою власну структуру.»¹
Чи могла система такої складності сформуватися завдяки випадковим процесам?
З книги: Доминик Стейтем, «Эволюция: наука или религия?», Книгоноша, 2018
1. Michael Denton, «Evolution: A Theory in Crisis» (Bethesda, MD: Adler & Adler, 1986), рр. 328-329.
Джерело: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1236685240030809&id=100010680340229&__cft__[0]=AZX280ikfBUgaVrNCfMU0-K | 
