Першою відеогрою є американська «Cathode ray tube Amusement Device» (укр. Розважальний пристрій з електронно-променевою трубкою), патент на яку Томас Ґолдсміт Молодший (англ. Thomas T. Goldsmith Jr) та Істл рей Менн (англ. Estle Ray Mann) отримали 14 грудня 1948 року. Гра мала аналоговий пристрій, який дозволяв керувати векторною цяткою на екрані для того, щоб симулювати політ ракети у цілі, які були прикріплені до екрану.
Іншими прикладами ранніх відеоігор є:
Nimrod, який дебютував на Фестивалі Британії у 1951 році, був першим комп'ютером, побудованим виключно для гри, хоча основною метою розробників була популяризація цифрових комп'ютерів. OXO, гра в хрестики-нулики створена для EDSAC у 1952 році. Tennis for Two 1958 року, перша спортивна відеогра з мультиплеєром для двох гравців.
Spacewar!, створена трьома студентами MIT для комп'ютера DEC PDP-1 у 1968 році. Для всіх цих ігор були використанні різні засоби для зображення ігрового процесу: панель з лампочками для Nimrod, графічний дисплей для OXO, екран осцилографа для Tennis for two, векторний дисплей для Spacewar!.
Аркада Computer Space 1971 року стала першою відеогрою у комерційному продажі. В якості екрану був використаний чорно-білий телевізор, комп'ютерною основою виступили мікросхеми TTL серії 7400. Вже у 1972 році з'явилась перша домашня гральна консоль, Magnavox Odyssey, яка підключалася до звичайного телевізора. Поштовхом до виникнення індустрії відеоігор стала висока популярність спочатку аркадної (1972), а потім і домашньої відеогри Pong (1975), оскільки її комерційний успіх призвів до появи великої кількості клонів від інших компаній.
Перенасичення ринку однотипними консолями призвело до першого обвалу ринку відеоігор у 1977 році, який завершився у 1978 з виходом гри Space Invaders від Taito, яка отримала велику популярність і призвела до початку так званої «золотої епохи аркадних відеоігор (англ. golden age of arcade video games)» та надихнула багатьох компаній вийти чи повернутися на ринок. Саме успіх цієї гри зумовив появу аркадних ігрових автоматів у таких місцях як ресторани, кінотеатри, магазини, що можна побачити у багатьох американських фільмах того часу. Вона також отримала значне висвітлення у засобах масової інформації, яке популяризувало відеоігри як хобі, що стрімко росте та розвивається. Незабаром гра була ліцензована для гральної консолі Atari VCS (пізніше відома як Atari 2600), продажі якої взлетіли у чотири рази. Комерційний успіх компанії дозволив їй відновитися після втрат минулих років та повернув довіру до ринку домашніх гральних консолей, почавши їхнє друге покоління, яке тривало до Північноамериканського обвалу ринку відеоігор 1988 року. Поява Nintendo Entertainment System нормалізувала та навіть значно збільшила ринок. Успіх консолі почав третє покоління гральних консолей, під час якого в індустрії домінували японські розробники.
Із розвитоком персональних комп'ютерів стали розвиватися ігри і для них, з часом досягши рівня консольних. В 1990-і стрімкий розвиток ПК дозволив створювати все більш видовищні та сюжетно наповнені ігри. За кілька років відеоігри еволюціонували від двовимірних і псевдотривимірних (Doom, Duke Nukem) до повноцінних тривимірних (Half-Life), бюжети яких дорівнювали бюджетам фільмів.
У 2000-і роки відеоігри ставали все реалістичнішими в плані графіки, а наприкінці десятиліття відбулася інтерграція з ігровими сервісами та соціальними мережами. Також виникло явище інді-ігор, ігор від незалежних розробників чи навіть окремих людей.
Зображення за запитом "Комп'ютерні ігри":
Джерело: https://sites.google.com/site/komputerniigrividadoa/istoria-komp-uternih-igor | 
