Ра́діо (від лат. radio — випромінюю) — загальна назва методів безпровідного передавання та отримання інформації за допомогою електромагнітних хвиль радіочастотного діапазону. Передавання інформації здійснюють у системах радіозв'язку, радіомовлення, телебачення, радіокерування, активної радіолокації тощо. У системах пасивної радіолокації, пеленгації і подібних здійснюють тільки отримання інформації. Словом радіо також скорочено називають радіомовлення — засіб масової інформації, призначений для широкої аудиторії, й побутові радіоприймачі.
У побуті словом радіо називали також дротові абонентські гучномовці. Поєднання радіоприймача та електричного програвача платівок мало назву радіола. Поєднання радіоприймача та магнітофона — радіомагнітола. Поєднання радіоприймача, телевізора, програвача платівок та/або магнітофона — радіокомбайн.
Як мас-медіа радіо набуло популярності на початку XX століття. У другій половині XX століття його популярність поступилася телебаченню, але радіо досі (на початок XXI-го століття) залишається доволі популярним, конкуруючи з телебаченням та Інтернетом. У час свого розквіту радіо було потужним засобом масової пропаганди й тому технічним засобом, що значно вплинув на історію людства. Діапазон радіопередач, проте, дуже широкий, крім новин і пропагандистських матеріалів, радіопрограми включають трансляцію розважальних передач: музики й театральних постановок, спортивних подій, освітніх програм тощо.
Формати
Форма́т — загальний стиль програм радіостанції, покликаний задовільнити інтереси певної визначеної цільової аудиторії. Головною ознакою визначення цільової аудиторії є вік та, як наслідок, — соціальний статус слухачів. Вибір формату впливає на всі сторони радіомовлення — як на, власне, етер (On-Air), так і на те, що безпосередньо не пов'язане з етером (Off-Air). Головними критеріями, які визначають формат, є стилістика музики, що лунає в етері, та імідж етеру. Останній залежить від багатьох факторів — зокрема, від так званого «одягу етеру» (джинґли, музичні заставки, перебивки, лайнери), манери роботи ді-джеїв та ведучих, форми подання музичного матеріалу, його компоновки та мікшування. Обраний формат вимагає дотримання певного стилю у поданні і оформленні реклами, що лунає в етері, проведенні ігор та акцій, а також потребує чітко визначеного технічного оснащення станції.
Усі формати можна поділити на музичні та немузичні. В останніх домінують інформаційні програми, ток-шоу тощо (формат News/Talk). У свою чергу, музичні формати поділяють на основні — розраховані на велику аудиторію (AC, CHR, Oldies, Rock, MOR, NAC, Urban, Country), та форматі-ніші, які розраховані на більш вузькі смаки (Alternative, AAA, Natural Sound, Jazz/Swing, Classical, Gospel, етнічна музика тощо).
Будь-який виробничий процес, в основі якого закладено досягнення результату, передбачає механізми його впровадження, тобто загальну технологію виробництва. Саме вона є основним зразком, в якому в певному чіткому порядку зазначена струк-тура необхідних сегментів, що складають технологічний процес, також схема їхньої взаємодії, відображені можливі ризики, передбачені перспективні напрями вироб-ництва, і, зрештою, характеризуються можливі остаточні результати впровадження даної технології. Попри те, що формату-вання радіоефіру — процес творчий, чітка технологічна лінія впровадження будь-якого формату в радіомовленні є запорукою досягнення позитивних результатів. Коли мова йде про формат тієї чи іншої речі, того чи іншого явища, мається на увазі стале, незмінне поєднання елементів, що перебу-вають у взаємоконтакті та складають чітку самодостатню структуру, наявність якої є апріорі доведеною. Те саме стосується і терміна "формат" у радіомовленні, який є одним із визначальних аспектів діяльності радіостанції як ділового підприємства.
Формат на радіо — це унормована цілісність, яка характеризується незмінним набором основних сегментів. Саме ці сегменти і визначають критерії формату, до яких належать:
— плей-лист, в якому запланований ста-більний набір програм, що виходять в ефір у чітко спланований час протягом години;
— набір програм, їхня типологічна характеристика, специфіка верстки протя-гом години, доби і тижня;
— стилістика ефіру (сюди належить схематичність поєднання текстового і музичного елементів, так званий "музичний одяг у мовній інтерпретації", загальний стиль композицій, відсоткове співвідно-шення кількості хітів і шлягерів протягом однієї години);
— ілюстративна музична і шумова бібліотека формату, джингли;
— манера роботи в ефірі ведучих, презентерів, ді-джеїв, тобто творчих працівників станції (частота виходу в ефір, темпоритм мовлення, інтонації, емоції, зміст і форма подачі текстів);
— специфіка подачі музичного і текстового елементів, міксування ("встик" чи "плавно", компонування заставок, джинглів і програм;
— реклама (характерний набір товарів чи послуг, форма подачі реклами, специфіка сценарію, музичного оформлення і голосів, які рекламу озвучують).
Цей основний набір критеріїв, які визначають формат у радіомовленні, має основну загальну мету — формування цільової аудиторії.
Інтерне́т-ра́діо (ве́б-ра́діо) — визначає:
групу технологій передачі потокових аудіоданих через мережу Інтернет;
радіостанція, що використовує для мовлення технологію потокового мовлення в Інтернет.
В останній час все більш, цей термін визначає саме радіостанції, що ведуть свою трансляцію засобами Інтернет.
У технологічній основі системи лежать три елементи:
Станція — генерує аудіопотік (або із списку звукових файлів, або прямим оцифруванням з аудіо карти, або копіюючи існуючий в мережі потік) і направляє його серверу. (Станція споживає мінімум трафіку, тому що створює один потік)
Сервер (повторювач потоку) — приймає аудіопотік від станції і перенаправляє його копії усім підключеним до сервера клієнтам, по суті є реплікатором даних. (Трафік сервера пропорційний кількості слухачів + 1)
Клієнт — приймає аудіопотік від сервера і перетворює його в аудіосигнал, який і чує слухач інтернет-радіостанції. Можна організовувати каскадні системи радіомовлення, використовуючи як клієнт повторювач потоку. (Клієнт, як і станція, споживає мінімум трафіку. Трафік клієнта-сервера каскадної системи залежить від кількості слухачів такого клієнта.)
Окрім потоку звукових даних зазвичай передаються також текстові дані, щоб в плеєрі відображувалася інформація про станцію і про поточну композицію.
Як станція можуть виступати звичайна програма-аудіоплеєр із спеціальним плагином-кодеком або спеціалізована програма (наприклад — ICes, EzStream, SAM Broadcaster), а також апаратний пристрій, що перетворює аналоговий аудіопотік в цифровий.
Існує чимала кількість серверів інтернет-мовлення. Найпоширеніший сервер Shoutcast компаній «Nullsoft», розроблений спеціально для свого програвача Winamp. Сумісний з Shoutcast-сервер «Icecast» має набагато більшу функціональність, поширюється вільно (на умовах GNU GPL) і безкоштовно. На відміну від Shoutcast, Icecast спроможний передавати кілька аудіопотоків і вимагає менше ресурсів на аудіопотік, частіше оновлюється, підтримує UTF-теги і різні аудіоформати, але є набагато складнішим у налаштуванні.
Сервери розрізняються щодо підтримки форматів кодування звуку, але все більш надають підтримки найпоширенішим форматам, які підтримують веб-переглядач.
Деякі програвачі також підтримують мовлення; наприклад, до JetAudio додається JetCast, що надає можливість коментувати радіопотік за допомогою мікрофону, сайт-статус і чат.
Як клієнт можна використовувати будь-який мультимедійний програвач, що підтримує потокове аудіо і здатний декодувати формат, в якому віщає радіо.
Слід зауважити, що «інтернет-радіо» до ефірного радіомовлення ніякого відношення не має.
Відеокліп як засіб візуалізації музичного твору
Прагнення виразити музику у зримому образі і, навпаки, почути музичне звучання у явищі візуальному - давня тенденція, про яку свідчать еволюційні процеси художньої культури. Дійсно, органічні передумови для зримих асоціацій та уречевлення звукового ряду у русі наявні в самій природі музики: музичний текст має невичерпне багатство зв’язків з явищами дійсності, процесами духовного життя, різнобічним людським досвідом.
Взаємне тяжіння музичного та видовищного начал виявляється як у традиційній формі музичного театру, так і в сучасному феномені театралізації інструментального та хорового виконавства. Природньо, що з появою нової видовищності - екранної - відразу почали формуватися нові види взаємодії музики і зображення. Одним з яскравих прикладів такої взаємодії став музичний відеокліп - найулюбленіший жанр сучасної молоді, що синтетично по’єднав у собі виразні засоби музики, кіно, театру, образотворчого мистецтва.
Історія відеокліпу нараховує вже 30 років, але за цей час було здійснено лише кілька наукових розвідок у сфері нової музично-екранної форми, до того ж найчастіше - у контексті більш масштабних досліджень. Так, естетичні особливості відеокліпу вивчали І. Кулик, О. Нікітіна, С. Севастьянова, Е. Совєткіна, С. Соколюк, А. Троїцький; методичні принципи музикознавчого аналізу відеокліпу розробила Т. Шак; відеокліп крізь призму мовознавства та літературознавства розглядали Л. Большакова, В. Гавриков, Н. Самутіна; психогенний вплив відеокліпів досліджував О. Орлов.
Технічна революція ХХ століття обумовила новий підхід до людських цінностей: швидкість усіх життєвих процесів, відчуття ущільнення часу, стрімка зміна ідей та кумирів трансформували модель реального світу та масову свідомість. Це спричинило і суттєві зміни у мистецькій сфері, зокрема появу і активний розвиток екранних мистецтв.
Екранне мистецтво, як відомо, - мистецтво часове, а категорія часу завжди сполучена зі звуком, адже усе, що має протяжність у часі, сприймається за посередництвом не лише зору, а й слуху. Тому звук посів одне з найголовніших місць у системі мистецько-виразних засобів екранної видовищності.
Нові сучасні зображально-звукові технології на практиці часто випробовуються на невеликих екранних формах. Яскравим прикладом подібного "від-працювання" новацій і став музичний відеокліп. Базуючись на багатожанровій структурі екранного мистецтва, новий жанр у процесі свого розвитку обумовив не лише зміни художньо-виразних засобів, появу нових творчих та технічних рішень, що згодом почали використовуватися і при створенні іншої кіно-, теле-, відеопродукції, а й трансформацію мистецької мови екрану.
БОНУС. Друзі, дивіться, яку музику слухали Ваші батьки. Кліп 1999 року!
Шановні учні Восьмих класів!
Ви молодці! Уважно ознайомились з матеріалом уроку! Так тримати!
Прошу в коментарях написати, яку музику Ви слухаєте зараз! Залишайте посилання на відеокліпи, які Вам подобаються! Напишіть, чи слухаєте Ви шкільне локальне радіо "Республіка Мрія"? Яка радіопередача Вам запам'яталася?
Дуже дякую за старанну роботу в рамках курсу "Основи медіаграмотності"!
Отлично, Дима! Экспрессивная, зажигательная музыка! Очень популярная в молодежной среде группа. )
Я воспринимаю эту песню как протест против конформизма людей 21 столетия. Исполнитель воспевает любовь как лучший источник очищения общества от всяческих изъянов, непонимания, социальной закупорки, готовности выполнять команды манипуляторов в угоду "денежных мешков" и ретроградов уходящей эпохи. ЛЮБОВЬ! Вот, что спасет человеческую цивилизацию! )
