Функціонування шкільних медіа під час карантину. Андрій Єлькін
Нова соціальна реальність, в якої ми знаходимось через пандемію ковід-19, вимушує замислюватися про наші адаптивні можливості реагування на зміни в організації важливих видів освітньої та розвиваючої діяльності. Не виключенням у переліку актуальних викликів для сучасних педагогів та активістів шкільного руху «ВМ-НФ» постають також питання реалізації медіаосвітніх практик.
Чи може продовжуватися активна робота шкільних медіа в умовах карантину? Про що писати юним кореспондентам, якщо всі ми знаходимось на віддаленої самоізоляції? Адже, перебуваючи у дистанційному форматі комунікацій, може скластися враження, що нічого соціально значущого для колективу навчального закладу не відбувається: пустують актова та спортивна зала, в місцях проведення акцій і флешмобів царює незвична тиша, спостерігаються порожні майданчики шкільних виставок, ніхто не сідає в екскурсійні автобуси біля шкільної будівлі, щоб відправитися в захоплюючу подорож, і тому, думають юнкори, писати для шкільних сайтів і газет немає про що.
Насправді, можна погодитися з такою тезою, бо дійсно журналісти повинні інформувати суспільство про події, які відбуваються у реальному житті, та, що важливо, вони повинні бути присутніми на місці цих подій, відображаючи реальність, яку побачили на власні очі.
Питаю у вайбері представників редколегій «ВМ-НФ»: Чому під час карантину не пишите для своєї газети? Відповідь: Так нічого ж не відбувається! Про що писати? Ми б й раді висвітлювати що-небудь цікаве, але все, що відбувається десь, ми бачимо тільки у віртуальному просторі. Транслюючи таку інформацію, ми можемо тільки копіювати чужі повідомлення в інтернеті та тоді ми не можемо гарантувати об’єктивну достовірність інформації, що поширюємо.
На мій погляд, важливо більш детально розглянути цю думку. Адже будь який новинний матеріал професійного журналіста – це, по-перше, авторський стислий твір, в якому він подає зібрану інформацію, як кажуть, «з перших рук» та намагається зафіксувати подію, дотримуючись принципів повноти, об’єктивності, оперативності, балансу думок, актуальності для цільової аудиторії.
Саме на ефекті сприйняття дійсності, який можна назвати словосполученням «нічого не відбувається», хотілось би більш детально зупинитися в цієї статті. Більш того, було б дуже доречно обговорити деякі аспекти, які є чинниками пасивного сприйняття світу навколо, яке, у свою чергу, викликає так званий ефект мнимого інформаційного вакууму, з яким, справедливості заради відмітимо, стикаються не дуже досвідчені представники шкільних медіа.
Щоб наша розмова була більш предметною, спочатку спробуємо розібратися в поняттях «соціально-значущі події», «особистісно-значущі події», «дистанційна шкільна журналістика» та в деяких інших.
Під соціально-значущими подіями юні журналісти напевно повинні розуміти такі події, які можуть зацікавити саме цільову аудиторію того ЗМІ, в якому вони працюють. Виходячи з цього, будь який журналіст завжди повноцінно уявляє собі, хто саме входить до цієї аудиторії та які інтереси та уподобання ця аудиторія має.
Не менш важливо уявляти собі, який інтелектуальний та культурний рівень має ця аудиторія. Як правило, щоб охопити та зацікавити більшість потенційних читачів, журналіст намагається писати тексти короткими реченнями, використовуючи зрозумілі словосполучення. Адже новина – це повідомлення яке більше інформує, ніж розвиває аудиторію на кшталт художнім творам. Її репортерський стиль завжди підкреслено нейтральний та лаконічний.
Але головне для журналіста, це самому потрапити в гущу актуальних для потенційної аудиторії подій, побачити все на власні очі, мати можливість зібрати коментарі очевидців, організаторів, експертів – тих людей, які зможуть підтвердити достовірність фактів, про які йде мова в новинному повідомленні.
З іншого боку, в умовах карантину такі можливості навряд чи мають редколегії шкільних медіа. Знаходячись на віддаленні, ми відчуваємо, що «нічого не відбувається» та, якщо щось й відбувається, шкільних журналістів нікуди не запрошують та в своїх поштових скриньках вони не знаходять жодного прес-анонсу.
Саме тому, що ми все ж таки прагнемо не припиняти редакційний процес, видаючи цікаві газети та наповнюючи новинні он-лайн стрічки порталу шкільної преси, настає час подумати про особистісно-значущі події та про засоби дистанційної журналістики.
Особистісно-значущі події – це такі події, які актуальні для окремо взятої людини, яка входить до цільової аудиторії того чи іншого ЗМІ. Як можна здогадатися, в силу того, що інтереси представників цієї аудиторії можуть співпадати, будь яка актуальна подія для когось може сприйматися актуальною, значущою для інших читачів вашої печатної газети/онлайн видання.
Наведу приклад. Уявимо собі, що стартував показ нового телесеріалу, який захопив увагу вашого однокласника, при цьому, він готовий надати коментар про свої враження, поділитися власними думками про зміст цієї телепродукції, розповісти про те, які його сподівання виправдовуються при спостереженні за сюжетними лініями та вчинками героїв.
Що може зробити журналіст, щоб підготувати новину про цю подію з заголовком, наприклад, «Новий серіал про пригоди Дрімсмена захопив увагу восьмикласників»?
По-перше, він сам перегляне цей серіал, зрозуміє про що йде мова. По-друге, він дізнається більше про те, хто створював цей серіал, хто фінансував виробництво, який телеканал та коли демонструє його, які актори задіяні, як власники контенту промотують свій продукт тощо.
По-третє, журналіст обов’язково буде намагатися вивчити ступень популярності цього серіалу серед інших однокласників. Він проведе онлайн опитування та запевниться в тому, що цей серіал дійсно зацікавив більшу частину цільової аудиторії.
Далі, готуючи новинний матеріал, журналіст буде намагатися отримати коментар експертів, яких у майбутньої публікації зможуть представити вчителі або батьки. Саме дорослі, зазвичай, спираючись на власний життєвий досвід та на певний освітній рівень, мають більш зважену експертну думку. Але для них журналіст підготує дещо інші запитання.
Спілкуючись в онлайні з експертами, він буде цікавитися такими запитаннями як: «Чому може навчити підростаюче покоління цей серіал?», «Які саме потреби задовольняє підліток, коли дивиться цей серіал?», «Чому саме ця медіапродукція захоплює нове покоління?», «Чи існують ризики для психічного розвитку дитини або світоглядні ризики, якщо дозволяти дивитися цей серіал без вікового обмеження?», «Як у цілому можна оцінити рівень вітчизняної телепродукції, призначеної для підліткового віку, її достатність та якість?».
Потім юний журналіст почне структурувати свій новинний матеріал. При цьому він замислиться, що буде подією, а що буде інформаційним привидом в цьому повідомленні. Як правило, подією є те, що обов’язково вказується у заголовку та чому приділяється пріоритетна увага у самій новині.
Що є подія? Подія – це те, що стартував показ серіалу, чи це те, що більшість однолітків зараз приділяє багато часу його перегляду? Якщо подією є показ серіалу по телебаченню, тоді Ви більше уваги будете приділяти саме цьому серіалу, його змісту, процесу створення, авторам, та у ніжній частині новини згадаєте про те, що учні 8 класів вашої школи з задоволенням його дивляться, при цьому, вчителі їм радять або не радять це робити.
Але, якщо вашою подією навпаки будуть факти особливої уваги до цього серіалу з боку школярів, тоді новину потрібно структурувати дещо інакше. У першому абзаці ви повідомите про результати вашого онлайн дослідження – опитування підлітків. Далі ознайомите аудиторію з коментарями учня, якого особливо захопив сюжет. В наступному абзаці поставите думки експертів, і тільки потім нагадаєте читачам загальні відомості про цей серіал.
Саме другий варіант структурування новини потрібно розглядати як найбільш прийнятний, бо про серіал скоріш за все вже написали багато сайтів, а новина про ваших друзів буде ексклюзивною та більш цікавою для вчителів, батьків, та головне – для самих учнів.
Наприкінці вам залишиться тільки відредагувати свою новину, перевірити її на відсутність орфографічних та пунктуаційних помилок, додати відповідний ілюстративний матеріал (фотозображення або відео) та відправити новину на затвердження шеф-редактором вашого видання та для розміщення у газеті або на порталі шкільної преси Запорізького НВК №19.
Пам’ятайте, що банальні на перший погляд події, коли хтось із однолітків вперше в своєму житті спік пирога або коли хтось з однокласників здобув перемогу в онлайн-олімпіаді, є такими подіями, які можна завжди висвітлити певним чином, завдяки чому це буде цікаво для всієї шкільної громади.
Отже, сподіваюсь, що ви помітили, що будь які особистісно-значущі події під тим чи іншим кутом можна розглядати як соціально-значущі. При висвітленні таких подій дуже важливо правильно розставляти акценти та дотримуватися принципу «перевернутої піраміди», тобто вибудовувати розповідь у логічної послідовності, враховуючи ціннісні потреби вашої аудиторії (з початку повідомляється те, що найбільш важливе для неї, потім все другорядне).
Крім того, дуже важливо пам’ятати, що, навіть якщо ми знаходимось в умовах епідемічної ізоляції, в житті завжди відбувається дуже багато подій, та ці події, будучи значущими для окремо взятої особи, в тих чи інших аспектах можуть мати соціальну значущість, а тому вони будуть цікаві багатьом читачам.
